Партнерські стосунки
Як дорослі розмовляють одне з одним, приймають спільні рішення, розподіляють обов’язки й гроші, вирішують конфлікти та зберігають близькість.
СІМЕЙНА ПСИХОТЕРАПІЯ
Іноді проблема починається між двома людьми, але поступово впливає й на інших членів сім’ї. Конфлікт між партнерами позначається на рішеннях щодо дітей. Розбіжності між батьками ставлять дитину перед необхідністю ставати на чийсь бік. Родичі дедалі більше втручаються у життя пари. У повторному шлюбі переплітаються стосунки партнерів, дітей і колишніх чоловіка чи дружини.
У сімейній психотерапії ми розбираємо, що відбувається саме у Вашій сім’ї: між ким виникає найбільше напруження, хто ще опиняється всередині цієї ситуації, хто приймає рішення, як розподілені обов’язки й відповідальність і що потрібно змінити у розмовах, домовленостях та діях членів сім’ї.
З ЧИМ ЗВЕРТАЮТЬСЯ СІМ’Ї
Причиною звернення може стати гострий конфлікт, проблема, що постійно повторюється, або серйозна зміна в житті сім’ї. На перших зустрічах ми з’ясовуємо, кого це найбільше зачіпає, яких стосунків стосується проблема і що кожен учасник хотів би змінити.
Ті самі суперечки виникають знову. Розмови закінчуються взаємними звинуваченнями, мовчанням, віддаленням або домовленостями, які невдовзі перестають виконуватися.
Батьки по-різному бачать правила, відповідальність, дисципліну, свободу дитини, навчання, гроші, покарання або участь родичів у вихованні.
Стає важко розмовляти, домовлятися про правила, приймати дорослішання дитини або перебудовувати стосунки з дорослим сином чи донькою.
Потрібно домовлятися про роль нового партнера, його стосунки з дітьми, участь колишнього чоловіка чи дружини та місце родичів кількох сімей.
Допомога, поради, контроль, фінансова залежність, вимоги або давні образи починають помітно впливати на рішення партнерів, батьків або дорослих дітей.
Народження дитини, підлітковий вік, переїзд, розлучення, новий шлюб, хвороба, втрата або відокремлення дорослих дітей потребують нових рішень і нових домовленостей.
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ САМЕ У ВАШІЙ СІМ’Ї
Мені важливо зрозуміти не лише, через що виникла проблема, а й кого і яких стосунків вона торкнулася.
Наприклад, розбіжності між подружжям можуть найпомітніше проявлятися у суперечках щодо дитини. Труднощі у вихованні можуть бути пов’язані з тим, наскільки батькам вдається домовлятися між собою. Допомога бабусі чи дідуся може в одних питаннях підтримувати сім’ю, а в інших — посилювати напруження.
Кожен такий зв’язок я перевіряю на конкретних фактах Вашої сімейної ситуації.
Як дорослі розмовляють одне з одним, приймають спільні рішення, розподіляють обов’язки й гроші, вирішують конфлікти та зберігають близькість.
Як дорослі діють як батьки: приймають рішення щодо дітей, встановлюють правила і домовляються між собою, коли їхні погляди на виховання різняться.
Як у ситуації беруть участь діти, дорослі діти, батьки партнерів, бабусі, дідусі, колишні партнери та інші близькі родичі.
Одна людина водночас може бути партнером, батьком або матір’ю і дорослим сином чи донькою своїх батьків. Іноді вимоги цих стосунків суперечать одна одній. Тоді ми з’ясовуємо, де саме виникла суперечність і до яких стосунків належить кожне рішення.
П’ЯТЬ ЗАПИТАНЬ ПРО СІМЕЙНУ СИТУАЦІЮ
ПАРТНЕРСЬКІ СТОСУНКИ ТА БАТЬКІВСЬКА КОМАНДА
Партнерські стосунки та батьківські завдання пов’язані між собою, але це різні сторони сімейного життя.
Між дорослими можуть залишатися образи, віддалення, серйозні розбіжності або невирішені питання. Водночас їм потрібно домовлятися про дитину: її здоров’я, навчання, правила, гроші, свободу, обов’язки та участь інших родичів.
Що відбувається між дорослими у їхніх власних стосунках?
Як дорослі, які відповідають за дитину, приймають батьківські рішення?
Після розставання або розлучення партнерські стосунки можуть завершитися, а батьківські обов’язки залишаються. Ми окремо розбираємо, як дорослі домовляються щодо дитини, передають одне одному необхідну інформацію, вирішують розбіжності у вихованні та взаємодіють після появи нових партнерів або інших важливих для дитини дорослих.
У повторному шлюбі постає ще одне питання: яке місце новий дорослий займає у житті дитини і в яких рішеннях бере участь. Ми уточнюємо, за що відповідає кожен дорослий, які рішення залишаються за батьками дитини і де виникають суперечності між кількома сімейними колами.
Партнерські розбіжності можуть впливати на батьківські рішення, а труднощі навколо дітей — посилювати напруження між дорослими. Коли ці питання змішуються, дитина може опинитися всередині напруження між дорослими.
КОЛИ ДИТИНА ОПИНЯЄТЬСЯ МІЖ ДОРОСЛИМИ
Під час конфлікту або тривалого напруження між дорослими дитина іноді опиняється втягнутою у їхні стосунки. Вона може передавати повідомлення, вислуховувати скарги, приховувати інформацію, намагатися примирити батьків або боятися, що хороші стосунки з одним із них інший сприйме як зраду.
Трикутник виникає, коли напруження між двома людьми починає втягувати третю і стосунки між усіма трьома стають взаємопов’язаними. Коаліція — це стійке об’єднання двох членів сім’ї, яке впливає на їхні стосунки з третім і може посилювати його ізоляцію, протиставлення або втягнення у конфлікт. Іноді воно набуває форми «двоє проти одного».
Трикутники виникають не лише за участю дітей. Третьою людиною може стати родич, колишній партнер або інший член сім’ї.
Чи передає дитина повідомлення між дорослими?
Чи доводиться їй ставати на чийсь бік?
Чи вислуховує вона скарги або подробиці конфлікту, які стосуються стосунків дорослих?
Чи почувається вона відповідальною за примирення батьків або емоційний стан когось із дорослих?
Чи може вона зберігати близькі стосунки з кожним із батьків без необхідності доводити свою відданість іншому?
Що відбувається в сім’ї, якщо дитина перестає бути посередником, примиряти дорослих або ставати на чийсь бік?
У терапії ми допомагаємо дорослим обговорювати свої розбіжності безпосередньо між собою і шукаємо спосіб зменшити участь дитини у питаннях, за які відповідають дорослі.
РОЛІ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І МЕЖІ
У сім’ї щодня доводиться домовлятися про гроші, дітей, домашні обов’язки, особистий час, допомогу родичів, навчання, відпочинок та багато інших речей.
Під межами я маю на увазі конкретні речі: хто має право вирішувати певні питання, хто за них відповідає і де починається право іншої людини приймати власні рішення.
Ми розглядаємо, які питання людина вирішує сама, що партнери вважають спільною справою, за що відповідають батьки, де дитина вже може мати більше права на власне рішення і наскільки в життя сім’ї залучені інші родичі.
Роль показує, що людина фактично робить у сім’ї і за що зазвичай бере відповідальність. Сімейна ієрархія допомагає побачити, як між членами сім’ї розподілені вплив, право вирішувати та відповідальність з огляду на їхній вік, місце в сім’ї та конкретну ситуацію.
Ми дивимося, хто приймає основні рішення, хто відповідає за дітей, хто постійно стає посередником між іншими, хто бере на себе більшість сімейних обов’язків і чи не доводиться дитині брати на себе те, що не відповідає її віку та місцю в сім’ї.
СІМЕЙНА ІСТОРІЯ
Кожна людина приходить у близькі стосунки зі своїми уявленнями про сім’ю: хто приймає остаточне рішення, чи можна сперечатися зі старшими, хто відповідає за гроші, якими мають бути батько і мати, наскільки дорослі діти повинні враховувати думку своїх батьків, що вважається обов’язком, турботою або вірністю сім’ї.
Багато таких уявлень формуються ще в батьківській сім’ї. Разом із ними людина може засвоювати способи поводитися під час напруження: сперечатися, віддалятися, замовкати, поступатися, брати на себе надмірну відповідальність або втягувати третю людину у конфлікт.
Ми перевіряємо, чи справді між минулим і теперішнім є зв’язок і яке значення він має зараз.
Що повторюється у різних поколіннях?
Як члени сім’ї поводяться під час напруження, зближення та віддалення?
Чи повторюються ситуації, де конфлікт двох людей втягує третього?
Які очікування й обов’язки передаються від одного покоління до іншого?
Що нинішнє покоління вже змогло змінити?
ГЕНОГРАМА
Схема, яка допомагає побачити стосунки та значущі події кількох поколінь.
Для дослідження сімейної історії я можу використовувати генограму — схему кількох поколінь сім’ї. На ній позначаємо родинні зв’язки, характер важливих стосунків і події, які можуть бути пов’язані з теперішньою сімейною ситуацією.
У генограмі можна врахувати шлюби, розлучення та повторні шлюби, стосунки батьків і дітей, близькість і тривалі конфлікти, припинення спілкування, втрати, переїзди, трикутники, повторювані способи розподіляти відповідальність та інші події, які помітно вплинули на сім’ю.
Генограма допомагає помітити можливі зв’язки між минулим і теперішнім і перевірити, чи справді вони стосуються проблеми, з якою сім’я звернулася зараз.
ЯК ПОЧИНАЄТЬСЯ СІМЕЙНА ПСИХОТЕРАПІЯ
Перші зустрічі одночасно діагностичні й терапевтичні. Вже з першої зустрічі ми працюємо з тим, що відбувається у сім’ї зараз, і водночас збираємо інформацію, потрібну для точного формулювання сімейного запиту.
Для сімейної психотерапії я не встановлюю однакову кількість перших діагностико-терапевтичних зустрічей для всіх сімей. Їхня кількість залежить від складності ситуації, кількості пов’язаних між собою стосунків і питань, які потрібно з’ясувати.
Визначаємо, хто бере участь у терапії, з чим звертається кожен учасник і яких змін очікує. Домовляємося про правила зустрічей, участь членів сім’ї, спосіб обговорення складних питань і конфіденційність. Якщо я зустрічаюся з одним із учасників окремо, сказане на цій зустрічі не передається іншим автоматично. Якщо ця інформація істотно впливає на спільну роботу, ми обговорюємо, що саме потрібно винести на сімейну зустріч і як це краще зробити. Якщо в терапії бере участь дитина, окремо домовляємося про її участь, про те, що саме в індивідуальних розмовах залишається приватним, і про питання, за які відповідають дорослі. Також я заздалегідь пояснюю, у яких випадках конфіденційність може бути обмежена через питання безпеки або вимоги законодавства.
Починаємо з конкретних подій і стосунків, через які сім’я звернулася по допомогу. За потреби дивимося, як приймаються рішення і розподіляється відповідальність, як у ситуації беруть участь діти та родичі, які конфлікти повторюються і які події сімейної історії можуть бути пов’язані з тим, що відбувається зараз.
Після діагностико-терапевтичного етапу формулюємо завдання подальшої роботи. У членів сім’ї можуть бути спільні цілі й різні очікування; якщо ці відмінності мають значення для терапії, ми прямо їх фіксуємо.
ЗАПИТ І КРИТЕРІЇ РЕЗУЛЬТАТУ
Загальне бажання «хочемо, щоб удома стало краще» зрозуміле. Для терапевтичної роботи його потрібно конкретизувати.
Наприклад, запит «Хочемо менше конфліктувати через дитину» можна уточнити через зміни, які можна побачити у повсякденному житті.
Батьки обговорюють розбіжності щодо виховання без участі дитини.
Основні правила узгоджуються між дорослими.
Дитина перестає передавати повідомлення між батьками.
Кожен із батьків може зберігати близькі стосунки з дитиною без вимоги стати на чийсь бік.
Під час завершення роботи повертаємося до кожного пункту початкового запиту, оцінюємо зміни за погодженими критеріями й окремо обговорюємо, наскільки учасники задоволені отриманим результатом.
ПИСЬМОВИЙ ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПЛАН
План складається для конкретної сім’ї на основі інформації, отриманої під час діагностико-терапевтичних зустрічей.
Письмовий план визначає подальшу роботу. Якщо з’являються суттєві нові обставини або сімейна ситуація помітно змінюється, я окремо пояснюю, які пункти плану потрібно переглянути і чому.
СІМ ЕТАПІВ РОБОТИ
Визначаємо учасників, завдання та правила терапевтичної роботи, зокрема конфіденційність і порядок індивідуальних зустрічей у межах сімейної терапії.
Розбираємо сімейну ситуацію, зв’язки між різними стосунками та формулюємо конкретний запит.
З’ясовуємо, як виникає проблема: хто і як у неї втягується, які рішення, ролі та сімейні правила з нею пов’язані.
Працюємо над тим, як по-іншому розмовляти, приймати рішення, домовлятися та розподіляти відповідальність у конкретних сімейних ситуаціях.
Переносимо нові рішення та домовленості у звичайне життя сім’ї, перевіряємо, як вони працюють поза терапевтичними зустрічами, і коригуємо те, що поки не вдається зберегти.
Повертаємося до кожного пункту початкового запиту та оцінюємо фактичні зміни за заздалегідь погодженими критеріями. Окремо обговорюємо, наскільки кожен учасник задоволений отриманим результатом.
Після завершення основної роботи за потреби можна домовитися про окремі зустрічі, щоб перевірити, як зберігаються досягнуті зміни і чи з’явилися нові питання.
БЕЗПЕКА
Якщо людина побоюється, що сказане на сімейній зустрічі може після неї призвести до погроз, покарання, переслідування чи насильства, спільна терапія може бути небезпечною або недоречною.
У такій ситуації я спочатку оцінюю ризики й визначаю, який спосіб професійної допомоги буде безпечним для конкретних учасників. Особливої уваги потребують ситуації, де одна людина контролює іншу, обмежує її свободу, залякує, застосовує насильство або де дитина може перебувати в небезпеці.
Безпека людини має пріоритет перед проведенням спільної сімейної зустрічі.
НАПРЯМИ СІМЕЙНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ
Суперечки, що повторюються, взаємні претензії, віддалення, мовчання та домовленості, які знову і знову порушуються.
Різні погляди на виховання, правила, відповідальність, свободу дитини та рішення, які дорослим потрібно приймати як батькам.
Труднощі у спілкуванні, дорослішання, правила, самостійність, конфлікти з підлітками, відокремлення дорослих дітей і зміна стосунків між поколіннями.
Ситуації, коли дитина стає посередником, мусить ставати на чийсь бік, вислуховує скарги одного дорослого на іншого або почувається відповідальною за їхні стосунки.
Ситуації, коли напруження між двома людьми втягує третього або стійке об’єднання двох членів сім’ї помітно впливає на їхні стосунки з іншою людиною.
Вплив бабусь, дідусів, інших родичів, колишніх партнерів і дорослих дітей на рішення нинішньої сім’ї.
Стосунки нового партнера з дітьми від попередніх стосунків, участь іншого з батьків, нові сімейні ролі та розподіл відповідальності між кількома сімейними колами.
Народження дитини, підлітковий вік, переїзд, хвороба, втрата, розлучення, новий шлюб, дорослішання та від’їзд дітей.
Допомога, залежність, участь батьків у рішеннях дорослих дітей, сімейні обов’язки, гроші, догляд і зміна стосунків у міру того, як змінюється життя обох поколінь.
Сімейні правила, способи вирішувати конфлікти, розподіляти відповідальність, зближуватися й віддалятися, які повторюються в кількох поколіннях і можуть бути пов’язані з теперішньою сімейною ситуацією.
ФОРМАТ І ВАРТІСТЬ
Сімейна психотерапія проводиться онлайн у Zoom. Звичайна тривалість зустрічі — 60 хвилин.
Діагностико-терапевтична зустріч за потреби може тривати до 90 хвилин. Якщо для роботи потрібно більше 60 хвилин, вартість розраховується за фактичною тривалістю за тією самою погодинною ставкою.
Кількість перших діагностико-терапевтичних зустрічей у сімейній психотерапії заздалегідь не фіксується. Вона залежить від складності сімейної ситуації та питань, які потрібно з’ясувати для формування запиту й подальшого плану роботи.
ПОЧАТОК РОБОТИ
На першій зустрічі ми починаємо з конкретної ситуації Вашої сім’ї: що відбувається зараз, між ким виникає основне напруження, хто ще опинився всередині цієї ситуації, що Ви вже намагалися змінити, як кожен учасник розуміє те, що відбувається, і яких змін очікує від терапії.
Вже на першій зустрічі ми починаємо розбирати ці питання і визначаємо, що потребує уваги насамперед.